Питання запровадження другого рівня пенсійної системи.

1.      Що маємо сьогодні? Принаймні всі чули про твердження фахівців-демографів щодо глибокої демографічної кризи в нашій країні. Це не просте словосполучення, під ним ховаються жахливі цифри. 

За заявою Голови Національної ради з питань охорони здоров`я Україна є першою (!) за темпами вимирання населення. За 14 років українців стало менше на 5 мільйонів.

За даними ООН, українці живуть менше, ніж громадяни більшости африканських країн. Середня тривалість життя в Україні – 68 років. Для чоловіків – 62, для жінок – 74 роки. Ще у 1990 році ця цифра була на 10 відсотків вищою. У середньому до пенсійного віку в Україні не доживає майже половина чоловіків.

За показниками народжуваності Україна займає одне з останніх місць в Європі. Зниження народжуваности, яке почалося з 60-х років,  вже не забезпечує відтворення поколінь, тобто  в країні кожне наступне покоління кількісно менше, ніж попереднє. Сьогодні у нас 5-річних дівчаток менше, ніж 75-річних жінок. І низька народжуваність спостерігається вже впродовж 45 років.

Сьогодні кількість пенсіонерів складає 13 мільйонів  тобто 73,06% від працездатного населення, а до 2020 року кількість пенсіонерів буде перевищувати кількість працездатних.

Проблеми фінансування пенсій, заборгованість зі сплати внесків, велика кількість пенсіонерів, які отримують пільгові пенсії, бідність (, безробіття, - всі ці проблеми тільки погіршують кризовий стан сучасної пенсійної системи.

Стає зрозумілим те, що подальше відкладення реформування пенсійної системи є неприпустимим. Це розуміють і урядовці, свідченням чого є розробка Концепції подальшого проведення пенсійної реформи в Україні.

2.                       Стан законопроектної роботи з пенсійного реформування.

М. Папієв зареєстрував законопроект за №2167 «Про обов’язкову професійну пенсійну систему», але в травні цього року законопроект був ним знятий з метою внесення коректив. Скільки часу потребує доопрацювання законопроекту невідомо, і невідомо, чи будуть доопрацьовані перехідні положення щодо скорочення терміну перерахування професійних пенсійних внесків до недержавних пенсійних фондів з 2014 року.

Законопроект «Про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування”, який був розроблений Міністерством праці та соціальної політики в минулому році, не був внесений до Верховної Ради України.  І начебто всі умови для впровадження другого рівня, які передбачені законодавством, вже виконані, але цей рівень все ж не функціонує.

Як можна вирішити ситуацію з подальшим реформуванням пенсійної системи – введенням її другого рівня?

Ймовірними є три шляхи.

Перший – реформування солідарної системи, без введення загальнообов`язкової накопичувальної складової. При цьому ми повинні розуміти про те, що пенсії мають бути достойними, про те, що потрібно забезпечити фінансування таких достойних пенсій, і про те, що демографічне навантаження в країні буде збільшуватися. В  країнах Європи фінансування пенсій в середньому коливається від 10 до 13% ВВП країни. І навіть при такому фінансуванні спостерігається світова тенденція: у зв`язку з обмеженістю бюджетних ресурсів, роль держави у забезпеченні соціальних гарантій населення зменшується,  держава перекладає фінансування пенсій на приватні структури.

Другий шлях полягає у прискоренні прийняття законопроекту «Про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування”. Але навіть при оптимістичному прогнозі щодо його скорішого прийняття, виникає ціла низка питань, які потребують вирішення, і які відстрочують впровадження накопичувальної складової на невизначений строк. Вирішення підготовчих питань потребує не тільки часу, але й бюджетного фінансування: побудова «інфраструктури» (призначення органів управління Накопичувального фонду, проведення конкурсів  по відбору обслуговуючих компаній); питання контролю при запровадженні ІІ рівня; питання методології обліку ПФУ операцій та персоніфікації коштів; розробка та впровадження програмного продукту ПФУ; проведення експерименту з організаційно-технічного забезпечення впровадження другого рівня реальних грошах, із залученням реальних обслуговуючих компаній…).

Третій шлях – скористатися практикою недержавних пенсійних фондів, які вже залучають пенсійні внески майже чотири роки. Сьогодні За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України станом на 01.10.07 р.  В Україні створено 100 недержавних пенсійних фондів, активи яких складають більше 300 млн. грн. Кількість вкладників-підприємтсв, які здійснюють пенсійні внески складає 45 070, а учасниками є 260 308 громадян.  

В більшості країн накопичувальні приватні фонди функціонують як доповнення до солідарних пенсійних систем (за виключенням Чілі, Казахстану, де вони повністю замінили солідарний пенсійний фонд). Приватні накопичувальні системи функціонують більше ніж у 50-ти країнах. Економісти висловлюють різні думки з приводу державних накопичувальних фондів, але  найчастіше приходять до висновку про негативний вплив державного управління на рівень інвестиційних прибутків учасників обов`язкового державного пенсійного страхування, а також на великий обсяг фінансових витрат та складність такої системи.

Отже, перевагами цього шляху є: досвід роботи фінансових установ, які працюють на третьому рівні, а отже наявність працюючої «інфраструктури», налагодженого державного контролю, законодавчих правил та стандартів роботи системи  недержавного пенсійного забезпечення. Таким чином, впровадження другого рівня пенсійної системи через недержавні пенсійні фонди не потребує фінансових витрат та часу на запровадження.

3.        Що потрібно  зробити для запровадження накопичувальної складової через недержавні пенсійні фонди?

У разі запровадження обов`язкової накопичувальної складової через недержавні пенсійні фонди, необхідно вирішити низку питань. Ці питання стосуються не тільки внесення змін до законодавства. Питання, на які необхідно звернути увагу:

·                        Запровадити критерії до недержавних пенсійних фондів та страхових організацій, які будуть працювати на другому рівні пенсійної системи, а також регламентувати відповідні дозвільні (ліцензійних?) процедури, забезпечення оприлюднення інформації про ці фінансові установи;

·                        Підвищити державний нагляд за суб`єктами (НПФ, страхові компанії, адміністратори, компанії з управління активами, зберігачі);

·                        Побудова належної взаємодії «регуляторів» (ПФУ, Держфінпослуг, ДКЦПФР);

·                        Встановлення вимог до звітності (роботодавці, адміністратори, компанії з управління аткивами, зберігачі), яку будуть отримувати ПФУ, Держфінпослуг, ДКЦПФР;

·                        Забезпечення доступу до інформації про показники діяльності недержавних пенсійних фондів та страхових організацій, які будуть працювати на другому рівні пенсійної системи;

·                        Вибір недержавного пенсійного фонду та укладення з ним пенсійних контрактів застрахованою особою («мовчуни»);

·                        Уніфікація інвестиційних обмежень і напрямів інвестування;

·                        Облік пенсійних коштів накопичувальної складової;

·                        Контроль за операціями з коштами другого рівня пенсійної системи (внески, переведення до страховика, пенсійні виплати);

·                        Законодавче врегулювання різних видів довічних пенсій;

·                         Надання можливості для об`єднання коштів другого та третього рівня для отримання виплат (?).