Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення»:
проблеми, які потребують законодавчого врегулювання

– Якщо я накажу якомусь генералу літати метеликом з квітки на квітку або скласти трагедію, або перетворитися на морську чайку, і генерал не виконає наказу, хто буде у цьому винний – він чи я?

– Ви, ваша величносте, – ні хвилини не вагаючись відповів Маленький принц.

– Вірно, – підтвердив король. – Від кожного можна вимагати те, що він може зробити. Влада насамперед має бути розумною... Я маю право вимагати слухняності тому що накази мої розумні.

Антуан де Сент-Екзюпері, «Маленький принц»

З часу прийняття Верховною Радою Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» вже минуло майже 5 років. За цей час до Закону зміни вносилися лише одного разу – у грудні 2005 року, коли до статті 49 були включені вимоги щодо кредитних рейтингів цінних паперів, емітентів цінних паперів та банків.

Але діяльність системи недержавного пенсійного забезпечення (передусім –НПФ, АПФ та КУА) свідчить, що у Законі існує велика кількість проблем, які потребують негайного вирішення. Ці проблеми не лише ускладнюють роботу окремих компаній, а й у цілому стримують розвиток системи НПЗ в Україні.

На засіданнях секції пенсійних фондів УАІБ та комітетів НАПФА неодноразово обговорювалися проблемні питання чинного пенсійного законодавства. За результатами діяльності органів УАІБ та НАПФА до Робочої групи по доопрацюванню проекту змін до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», яка створена при Комітеті з питань фінансів та банківської діяльності Верховної Ради України були надані відповідні пропозиції, зокрема:

1.      Щодо реєстрації НПФ в держорганах.

Як відомо, НПФ – це специфічний вид юридичних осіб. Він не має штату найманих працівників, члени Ради НПФ не отримують з НПФ заробітної плати. Тому до Закону запропоновано внести чітку норму, що «Пенсійний фонд не є платником обов'язкових страхових внесків та не реєструється в Фонді загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і Пенсійному фонді України.»

2.      Щодо реєстрації статутів НПФ.

Для уникнення проблем при реєстрації в Держфінпослуг статутів НПФ запропоновано внести до Закону чітку процедуру. Засновники подають до Держфінпослуг заяву та три примірники статуту. Держфінпослуг має розглянути надані статути і прийняти рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації. Якщо прийнято рішення про відмову у реєстрації, Держфінпослуг має надати засновникам повідомлення «із зазначенням підстав відмови та виключним переліком зауважень». Також запропоновано внести норму, що «повторна відмова в реєстрації може бути надана Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України тільки у разі неврахування попередніх зауважень, надісланих заявнику».

3.      Щодо встановлення віку, який дає право на отримання виплат з НПФ.

Багато непорозумінь виникає з чинною нормою Закону, що вік, який дає право на отримання виплат з НПФ (крім одноразових виплат за станом здоров’я тощо) «може бути меншим або більшим від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, але не більше ніж на 10 років». Із Закону не зрозуміло, чи має чоловік у віці 71 року право на виплату з НПФ. Тому запропоновано в абзаці 2 частини 2 статті 61 Закону слова «або більшим» виключити

4.      Щодо використання усіх надходжень на рахунки НПФ протягом 2 тижнів.

Стаття 49 Закону вимагає використовувати всі надходження на рахунки НПФ протягом 2 тижнів. Але не завжди АПФ та КУА мають можливість виконати цю вимогу Закону. Наприклад, через необхідність здійснення виплат коштів з НПФ у цей період, сплати винагороди обслуговуючим компаніям, розривом у часі між отриманням цінних паперів та оплатою їх купівлі тощо. Тому пропонується встановити, наприклад, що інвестуватися мають не усі надходження, а за винятком «суми грошових коштів, які дорівнюють сумарній місячній винагороді адміністратора, компанії з управління активами та зберігача, яка сплачуються їм відповідно до укладених з фондом договорів».

5.      Щодо подання звітності у разі погіршення фінансового стану НПФ.

Законом передбачено, що у разі погіршення фінансового стану пенсійного фонду Держфінпослуг України може встановлювати іншу періодичність подання адміністратором звітності, але не частіше одного разу на тиждень. Пропонується встановити, що така звітність може подаватися не лише АПФ, а й КУА.

6.      Щодо прогнозу зростання коштів учасника у рекламі.

Законом визначено, що «встановлення мінімально гарантованої норми прибутку за будь-якою пенсійною схемою забороняється». Але Закон дозволяє у договорі між НПФ та КУВ включати зобов'язання КУА забезпечити доходність активів не менше офіційного індексу інфляції. Тому пропонується у рекламі забороняти надавати прогноз зростання «за виключенням орієнтовних розрахунків щодо накопичення пенсійних коштів на індивідуальних пенсійних рахунках учасників та випадку, якщо в договорі про управління активами пенсійного фонду передбачені зобов`язання особи, яка здійснює управління активами пенсійного фонду, щодо забезпечення мінімальної доходності на рівні офіційного індексу інфляції.»

7.      Заміна адміністратора та зберігача

За Законом НПФ має право замінювати адміністратора та зберігача. При такій заміні протягом певного періоду НПФ може обслуговуватися одночасно двома адміністраторами або зберігачами. Але Закон також містить норми про те, що НПФ може обслуговуватися лише одним адміністратором та зберігачем. Цю проблему також пропонується вирішити шляхом внесення змін до відповідних норм Закону.

Крім наведених пропозицій, також надано й багато інших – щодо одиниць пенсійних внесків, окремого інвестування активів, з яких виплачується пенсія на визначений строк, кількості примірників, у яких укладаються пенсійні контракти тощо. Вони не лише стосуються виправлення технічних проблем Закону, а й фундаментальних принципів ринку.

Враховуючи велике соціальне значення системи недержавного пенсійного забезпечення, внесення змін до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» має відбуватися лише після ретельного вивчення усіх проблем із залученням якнайширшого кола фахівців. Тому участь учасників УАІБ у законотворчому процесі є не просто бажаною, а вкрай необхідною.

Удосконалення законодавства не закінчується внесенням змін до Закону, воно має відбуватися постійно. Необхідно вносити зміни до інших законів, які стосуються ринку НПЗ, наприклад, податкового законодавства тощо.

На мою думку, Закон має визначати загальні засади функціонування ринку та встановлювати однакові правила гри для усіх його учасників. Він має бути простий і зрозумілий, не мати внутрішніх суперечностей та відповідати іншим законодавчим актам, а найголовніше – не повинен містити норм, які неможливо виконати, виконання яких позбавлене сенсу або які можуть трактуватися неоднозначно.

О. Назаренко